Один із засновників математичного аналізу, теорії імовірності та проективної геометрії, творець перших зразків лічильної техніки, автор основного закону гідростатики. Відомий також відкриттям формули біноміальних коефіцієнтів, винаходом гідравлічного пресу й шприца та іншими відкриттями. Автор знаменитих «Думок» та «Листів до провінціала», які стали класикою французької літератури.

8 липня 1835 Ада одружилася з Вільямом Кінгом, 1-им генералом Лавлейсом, і стала баронесою Кінг. У них було троє дітей: син Байрон народився 12 травня 1836 року, донька Енн Ізабелла, яку називали Аннабелла, народилася 22 вересня 1837 року, син Ральф — 2 липня 1839 року. У 1838 році чоловік Ади тримав титул ерла Лавлейса, і її до кінця життя величали графинею Лавлейс.

Публіці Буль був відомий в основному як автор ряду важких для розуміння статей на математичні теми та трьох або чотирьох монографій, що стали класичними.

Публікація першої статті(«Теорія математичних перетворень», 1839) призвела до дружби між Булем і Д. Ф. Грегорі (редактором «Кембріджського математичного журналу», де стаття була опублікована), що тривала до самої смерті останнього в 1844 р. В цей журнал і «Кембріджський і дублінський математичний журнал», що наслідував його, Буль виклав двадцять дві статті.

В 18 років Норберта Вінера зараховано доктором наук за фахом «математична логіка» в корнельському і гарвардськомууніверситетах. У дев'ятнадцятирічному віці доктор Вінер був запрошений на кафедру математики массачусетського технологічного інституту.

«Кібернетика» Вінера побачила світ в 1948 році. Повна назва головної книги Вінера виглядає таким чином «Кібернетика, або управління і зв'язок в тварині і машині».

Внесок Нейман у розвиток багатьох галузей математики є значним. Перші його роботи, написані під впливом Давида Гільберта, присвячено основам математики. Коли Курт Гедель довів нездійсненність запропонованої Гільбертом програми, Нейман залишив дослідження в цій галузі та взявся до функціонального аналізу і його застосування у квантовій механіці. Нейману належить чітке математичне формулювання принципів квантової механіки, зокрема, її ймовірнісна інтерпретація; його праця «Математичні основи квантової механіки».

Вначале 1950-х годов И. А. Полетаев входил в небольшую группу борцов за кибернетику в СССР. Весной 1954 года на семинаре в секретном НИИ-5 МО А. И. Китовым, М. Г. Гаазе-Раппопортом и И. А. Полетаевым были сделаны одни из первых в стране три доклада о кибернетике, считавшейся в СССР до августа 1955 г. лженаукой. И. А. Полетаев был одним из двух переводчиков книги Ф. Морза и Дж. Кимпбела «Методы исследования операций», вышедшей в 1956 г.